Музика
Для музики було створено декілька редакторів/трекерів, та різноманітних плеєрів.
Одним з популярних був Music Box, бо багато демок використовували музику у його форматі. Але він не підтримує спеціальні ефекти DAVE.
Демо що використовує музику створену у цьому трекері:
Ще одним редактором був RockDigi, у якому було створено музику як для декількох демок, так і ігор.
Демо що використовує музику створену у цьому трекері:
Mod-файли, що в той час були популярними на ПК та Amiga, теж добрались до Ентерпрайза. Невеличкі файли (розміром до ≈64KB) певним чином конвертувались у спеціальний формат та програвались у Digitrax Module Player.
WAV Sample Player/WAV Player вміє програвати 8-бітні нестиснені WAV-файли використовуючи усю доступну оперативну пам'ять, та дозавантажує (з паузами) якщо файл завеликий. Підтримуються наступні формати: WAV (RIFF,NIST), AIFF, IFF.
В наш час з'явились нові плеєри для інших популярних форматів.
SID Player вміє програвати коммодорівські музичні файли SID (PSID до 60KB) використовуючи для цього як сам DAVE, так і зовнішню SID-карту розширення (є лише недороблений прототип цієї карти, але ep128emu вміє її емулювати). Заснований на SID-плеєрі з SAM Coupé.
Програвач має певні обмеження, оскільки емуляція чипу 6510 використовує більшу частину часу Z80, тому відтворюються тільки прямокутні хвилі, огинаючі (envelopes) емулюються в перериванні 50 Гц, а композиції відтворюються лише зі швидкістю 50 Гц, 60 Гц або 100 Гц
SIDBasic
Цьому плеєру для програвання SID-музики достатньо стандартної машини без додаткових розширень. Він використовує семпли та конвертовані певним чином SID-дані, що містять частоту SID, ШІМ (широтно-імпульсну модуляцію), та інші параметри.
Але SID-файли попередньо мають бути перетворені у файли M64.
Пізніше цей плеєр був портований на ZX Spectrum 128 (але з додатковими обмеженнями)
SID плеєр використовується у конверсіях декількох ігор (Attack of the PETSCII Robots, Green Beret, International Karate).
PT3 Player
Як зрозуміло з назви плеєр вміє програвати файли PT3 (Pro Tracker 3) з платформи ZX Spectrum. Використовується емуляція AY.
MOD Player
Програвач MOD-файлів. Заснований на MOD-плеєрі з SAM Coupé.
Для програвання рекомендується розігнана машина, оскільки на стандартній частоті будуть чутними зайві шуми. У відео записане звучання на різній частоті (для порівняння).
MID Player
Програвач MIDI-файлів (точніше їх конвертованих версій).
Додатково було модифіковано і емулятор ep128emu додаванням MIDI-входу для використання емулятора як аудіопристрою, щоб можна було просто адаптувати або писати власну музику (детальніше у статті журналу ENTERPRESS).
MIDI Player використовується у декількох іграх та демці Bad Apple!.
Код плеєра нещодавно адаптували для Бейсіка щоб у програмах написаній на цій мові можна було використовувати MIDI-музику. Прикладом є простенька гра Toligator.
Плейлист з композиціями (перше відео у плейлисті якраз відображає процес виводу міді-даних з аудіоредактора напряму у емулятор)
SNG Player
Простенький (з деякими особливостями) плеєр Атарі-шного формату SNG від "The Music Studio". Використовувався у іграх (та демках) розроблених чи сконвертованих компанією 'a' Studio.
У 2024 році у пісі-шний редактор Furnace Tracker додали можливість емулювати чип DAVE. Але для практичного застосування цей варіант створення музики поки що не дуже підходить: ті аудіоформати у які редактор вміє експортувати композиції мало придатні для відтворення на Ентерпрайзі.
Elan Enterprise 64/128 (стисла інформація)
Модератор: alvis
-
SlashNet
- Повідомлень: 13
- З нами з: 26 вересня 2023, 10:25
- Звідки: Львів
- Дякував (ла): 6 разів
- Подякували: 20 разів
- Контактна інформація:
Re: Elan Enterprise 64/128 (стисла інформація)
І "трішки" про себе
З "Ентерпрайзом" я познайомився навесні 1990 року в Угорщині, де ми його і придбали. Одного дня, прийшовши зі школи, я побачив батька за цим комп'ютером, який грав у гру Dot Collector. До цього я мав мало знайомства з подібною технікою, адже тільки закінчував перший клас школи. Роком раніше я грав у приставку "Видеоспорт" у дядька, і у портативну "Ну, погоди!", а також на великих вокзалах у гральні автомати типу "Автораллі" та "Городки". Ще й брату тоді нещодавно подарували портативку Spaceman.
Батько поїхав у невеличке угорське містечко на розформування радянської військової частини і взяв нас із мамою на пів року. У той час мені було важко зрозуміти, чому ми там перебували, чому місцеві жителі не надто привітно до нас ставилися (адже в радянських книжках писалося, що ЧіЧіЧіПі - найкраща країна у світі, і всі мають нам радіти). Проте мене вразило, що навіть маленьке угорське містечко було значно охайнішим за ті, що я бачив у своїй країні. Нещодавно додали огляд вулиць цого містечка, і здається що з тих пір там мало що змінилось. Я навіть знайшов будиночок біля якого фотографувались. В Угорщині тоді були популярними ZX Spectrum, Commodore 64 та Enterprise, а от Commodore 16 чи Videoton TVC зустрічалися рідше. Коли у військовій частині почали купувати різну техніку, багато хто, крім відиків і магнітофонів, придбав собі й мікрокомп'ютер. Про ZX Spectrum у розмовах з однолітками я не пам'ятаю, а ось про "Ентерпрайзи" та "Комодори" розмови велись. Я навіть кепкував, що в нас "Ентерпрайз" кращий, бо має 128 пам’яті, а ваш "Комодор" - лише 64. Мені здається, що саме "Ентерпрайзи" військові везли з Угорщини, бо в багатьох спогадах згадувалося, що їх купували саме там.
Наш комп'ютер був із німецькою локалізацією - крім клавіатури QWERTZ, усі повідомлення про помилки виводилися малозрозумілою мені німецькою. Оригінальний підручник з програмування на BASIC був угорською, але на додачу був товстий загальний зошит у якому був вручну батьками переписаний його кривенький переклад (зроблений, скоріше за все, штабним перекладачем, який мало тямив у комп'ютерних термінах). Тож BASIC я освоював сам, розбираючись із німецькими повідомленнями про помилки. Пізніше в мануалі я знайшов "Розетський камінь", де ці повідомлення були англійською, німецькою та угорською. Це значно полегшило навчання. Підучивши Бейсік захотілось познайомитись і з програмуванням у машинних кодах, але ніякої літератури в мене не було, хоча декілька програм асемблерів-моніторів я мав (була навіть навчальна програма що йшла з книгою "Machine Code for Beginners", але без книги вона була ні до чого). Тому з мов програмування мав можливість вивчити лише Бейсік. Вже вивчивши систему доскональніше дізнався, що локалізацію можна змінити на англійську всього лиш однією командою.
З іграми було скрутно: з Угорщини привезли всього 5 касет із записаними іграми, і я грав тільки в них. Серед знайомих ні в кого такого комп'ютера не було, а шанувальників ZX Spectrum я теж не знайшов. Однокласники мали Sega та Dendy, які мене не дуже цікавили. Лише через п’ять років батько привіз ще декілька касет, позичених у когось. Серед них виявилися нові для мене ігри та емулятор ZX Spectrum. Він був чорно-білим (тобто не обробляв атрибути кольорів екрану ZX Spectrum), але худо-бідно дозволяв завантажувати нові ігри. Працював посередньо і значна частина ігор зависала після завантаження або старту гри. До того ж мене дуже дратував незвичний формат запису та самі Спектрумівські програми для копіювання касет (які були досить примітивними). Спробувавши трішки попрограмувати на Sinclair Basic я зрозумів що замість нормального редактора тексту тут тільки примітивний стрічковий редактор з системою вводу команд "як для ідиотів" та трьома різнофункційними курсорами. Було відчуття що я пересів із автомобіля на велосипед без сідла. З того часу в мене і лишилось неприязне відношення до цієї платформи, незважаючи на те що я виріс на іграх написаних для неї. Одна з ігор для Ентерпрайза, нажаль, на моїй машині працювати не хотіла, хоч я і знав що на англійських машинах вона точно запускалась. Лише через пару років я вияснив що якщо витягнути картридж з Бейсіком, то вона коректно запускалась. "Винною" виявилась німецька локалізація через яку системні змінні виявлялись на зовсім інших адресах у пам'яті. Програмісти що портували гру просто захардкодили потрібні адреси замість того щоб питати про їхнє місцезнаходження у системи. Вияснивши що локалізація була розміщена у окремій ПЗП-шці, я її витягнув і з полегшенням зітхнув, що тепер в мене нормальна англійка.
У нульових, коли в мене з'явився епізодичний доступ до інтернету, я знайшов декілька сайтів з різноманітною інформацією по цій платформі, що через деякий час і вилилось у дещо наївний опис комп'ютера для конкурсу щотижневого журналу який я регулярно почитував. В тому ж (2005) році був заснований форум enterpriseforever, але я на ньому зареєструвався лише через 3 роки. Я тоді вже почав користуватись емулятором, а машинка, через відсутність магнітофону та з клавіатурою що вже погано функціонувала, лежала зазвичай в шафі. Приблизно тоді ж я і взнав, що комп'ютер рекламували і продавали на пострадянському просторі та ще й редакцією журналу яким я зачитувався в бабусі влітку (старі номери 60-70х років).
У 2013 році, коли YouTube заполонили відео з демками для ZX Spectrum, я вирішив зробити аналогічний контент для "Ентерпрайза". Пізніше мене попросили викласти геймплей усіх ігор, що брали участь у першому Enterprise DevCompo, і з того часу я продовжив завантажувати новинки (і старинки) програмного забезпечення.
Десь в той же час мене зацікавило що взагалі писала періодика 80-х про цей комп'ютер. Почались пошуки та розгрібання архівів сканів старих журналів та газет на тему домашніх мікрокомп'ютерів. Роблячи це спочатку вручну, я потім написав декілька скриптів щоб це робити у напівавтоматичному режимі. Журнали зберігав на диску, розпізнавав текст за допомогою Tesseract, а потім шукав ключові слова. Занотовуючи у окрему таблицю які журнали (та номери) я вже проглядав. Тоді ж я створив сайт на платформі Google Sites, де викладав знайдені статті у текстовому вигляді для зручного перекладу онлайн-сервісами. Але з відмовою гугла від "класичних тем" на даному сервісі (та браком вільного місця), оновлення сайту було поставлене на паузу. Стрічку новин я переніс у Телеграм-канал, де невдовзі створив додатковий, з можливістю завантажувати ігри на реал за допомогою смартфону.
Для форуму також понамальовував у векторі різних логотипів, бо не зміг дивитись на те що вони використовують для друку. А зроблений, по приколу, дизайн наліпки для картриджа SD-адаптера розлетівся по усій Європі. Участь у одному конкурсі футболок став поштовхом створити різні креативні (та не дуже) дизайни принтів для футболок на тему Ентерпрайза.
Зараз я поволі займаюсь оформленням колекції програмного забезпечення даної платформи.
А свій комп'ютер я полагодив, замінивши мембрану клавіатури, знайшов на інтернет-барахолці касетний накопичував своєї мрії, та відремонтував старі джойстики.
З "Ентерпрайзом" я познайомився навесні 1990 року в Угорщині, де ми його і придбали. Одного дня, прийшовши зі школи, я побачив батька за цим комп'ютером, який грав у гру Dot Collector. До цього я мав мало знайомства з подібною технікою, адже тільки закінчував перший клас школи. Роком раніше я грав у приставку "Видеоспорт" у дядька, і у портативну "Ну, погоди!", а також на великих вокзалах у гральні автомати типу "Автораллі" та "Городки". Ще й брату тоді нещодавно подарували портативку Spaceman.
Батько поїхав у невеличке угорське містечко на розформування радянської військової частини і взяв нас із мамою на пів року. У той час мені було важко зрозуміти, чому ми там перебували, чому місцеві жителі не надто привітно до нас ставилися (адже в радянських книжках писалося, що ЧіЧіЧіПі - найкраща країна у світі, і всі мають нам радіти). Проте мене вразило, що навіть маленьке угорське містечко було значно охайнішим за ті, що я бачив у своїй країні. Нещодавно додали огляд вулиць цого містечка, і здається що з тих пір там мало що змінилось. Я навіть знайшов будиночок біля якого фотографувались. В Угорщині тоді були популярними ZX Spectrum, Commodore 64 та Enterprise, а от Commodore 16 чи Videoton TVC зустрічалися рідше. Коли у військовій частині почали купувати різну техніку, багато хто, крім відиків і магнітофонів, придбав собі й мікрокомп'ютер. Про ZX Spectrum у розмовах з однолітками я не пам'ятаю, а ось про "Ентерпрайзи" та "Комодори" розмови велись. Я навіть кепкував, що в нас "Ентерпрайз" кращий, бо має 128 пам’яті, а ваш "Комодор" - лише 64. Мені здається, що саме "Ентерпрайзи" військові везли з Угорщини, бо в багатьох спогадах згадувалося, що їх купували саме там.
Наш комп'ютер був із німецькою локалізацією - крім клавіатури QWERTZ, усі повідомлення про помилки виводилися малозрозумілою мені німецькою. Оригінальний підручник з програмування на BASIC був угорською, але на додачу був товстий загальний зошит у якому був вручну батьками переписаний його кривенький переклад (зроблений, скоріше за все, штабним перекладачем, який мало тямив у комп'ютерних термінах). Тож BASIC я освоював сам, розбираючись із німецькими повідомленнями про помилки. Пізніше в мануалі я знайшов "Розетський камінь", де ці повідомлення були англійською, німецькою та угорською. Це значно полегшило навчання. Підучивши Бейсік захотілось познайомитись і з програмуванням у машинних кодах, але ніякої літератури в мене не було, хоча декілька програм асемблерів-моніторів я мав (була навіть навчальна програма що йшла з книгою "Machine Code for Beginners", але без книги вона була ні до чого). Тому з мов програмування мав можливість вивчити лише Бейсік. Вже вивчивши систему доскональніше дізнався, що локалізацію можна змінити на англійську всього лиш однією командою.
З іграми було скрутно: з Угорщини привезли всього 5 касет із записаними іграми, і я грав тільки в них. Серед знайомих ні в кого такого комп'ютера не було, а шанувальників ZX Spectrum я теж не знайшов. Однокласники мали Sega та Dendy, які мене не дуже цікавили. Лише через п’ять років батько привіз ще декілька касет, позичених у когось. Серед них виявилися нові для мене ігри та емулятор ZX Spectrum. Він був чорно-білим (тобто не обробляв атрибути кольорів екрану ZX Spectrum), але худо-бідно дозволяв завантажувати нові ігри. Працював посередньо і значна частина ігор зависала після завантаження або старту гри. До того ж мене дуже дратував незвичний формат запису та самі Спектрумівські програми для копіювання касет (які були досить примітивними). Спробувавши трішки попрограмувати на Sinclair Basic я зрозумів що замість нормального редактора тексту тут тільки примітивний стрічковий редактор з системою вводу команд "як для ідиотів" та трьома різнофункційними курсорами. Було відчуття що я пересів із автомобіля на велосипед без сідла. З того часу в мене і лишилось неприязне відношення до цієї платформи, незважаючи на те що я виріс на іграх написаних для неї. Одна з ігор для Ентерпрайза, нажаль, на моїй машині працювати не хотіла, хоч я і знав що на англійських машинах вона точно запускалась. Лише через пару років я вияснив що якщо витягнути картридж з Бейсіком, то вона коректно запускалась. "Винною" виявилась німецька локалізація через яку системні змінні виявлялись на зовсім інших адресах у пам'яті. Програмісти що портували гру просто захардкодили потрібні адреси замість того щоб питати про їхнє місцезнаходження у системи. Вияснивши що локалізація була розміщена у окремій ПЗП-шці, я її витягнув і з полегшенням зітхнув, що тепер в мене нормальна англійка.
У нульових, коли в мене з'явився епізодичний доступ до інтернету, я знайшов декілька сайтів з різноманітною інформацією по цій платформі, що через деякий час і вилилось у дещо наївний опис комп'ютера для конкурсу щотижневого журналу який я регулярно почитував. В тому ж (2005) році був заснований форум enterpriseforever, але я на ньому зареєструвався лише через 3 роки. Я тоді вже почав користуватись емулятором, а машинка, через відсутність магнітофону та з клавіатурою що вже погано функціонувала, лежала зазвичай в шафі. Приблизно тоді ж я і взнав, що комп'ютер рекламували і продавали на пострадянському просторі та ще й редакцією журналу яким я зачитувався в бабусі влітку (старі номери 60-70х років).
У 2013 році, коли YouTube заполонили відео з демками для ZX Spectrum, я вирішив зробити аналогічний контент для "Ентерпрайза". Пізніше мене попросили викласти геймплей усіх ігор, що брали участь у першому Enterprise DevCompo, і з того часу я продовжив завантажувати новинки (і старинки) програмного забезпечення.
Десь в той же час мене зацікавило що взагалі писала періодика 80-х про цей комп'ютер. Почались пошуки та розгрібання архівів сканів старих журналів та газет на тему домашніх мікрокомп'ютерів. Роблячи це спочатку вручну, я потім написав декілька скриптів щоб це робити у напівавтоматичному режимі. Журнали зберігав на диску, розпізнавав текст за допомогою Tesseract, а потім шукав ключові слова. Занотовуючи у окрему таблицю які журнали (та номери) я вже проглядав. Тоді ж я створив сайт на платформі Google Sites, де викладав знайдені статті у текстовому вигляді для зручного перекладу онлайн-сервісами. Але з відмовою гугла від "класичних тем" на даному сервісі (та браком вільного місця), оновлення сайту було поставлене на паузу. Стрічку новин я переніс у Телеграм-канал, де невдовзі створив додатковий, з можливістю завантажувати ігри на реал за допомогою смартфону.
Для форуму також понамальовував у векторі різних логотипів, бо не зміг дивитись на те що вони використовують для друку. А зроблений, по приколу, дизайн наліпки для картриджа SD-адаптера розлетівся по усій Європі. Участь у одному конкурсі футболок став поштовхом створити різні креативні (та не дуже) дизайни принтів для футболок на тему Ентерпрайза.
Зараз я поволі займаюсь оформленням колекції програмного забезпечення даної платформи.
А свій комп'ютер я полагодив, замінивши мембрану клавіатури, знайшов на інтернет-барахолці касетний накопичував своєї мрії, та відремонтував старі джойстики.
У вас недостатньо прав для перегляду приєднаних до цього повідомлення файлів.