Юніор ФБ ( Юниор ФБ 6506) цікавий український комп'ютер,на жаль не розкритий до кінця.
Додано: 29 червня 2024, 16:33
Юніор ФВ-6506 – побутовий персональний комп'ютер, розвиток Радіо 86РК. Випускався Київським заводом керуючих та обчислювальних машин з 1989 по 1991 рік, потім Київським виробничим об'єднанням «Електроприлад». Побудований на базі 8-бітного процесора КР580ВМ80А, аналог Intel 8080A.
Буду при можливості доповнювати матеріалами, зараз додам спогади одного з учасників нашої спільноти,для історії,можливо хтось зможе доповнити.
Викладаю в оригіналі,дуже дякую за інформацію!
На рахунок спогадів, я не маю таланту письменника. Ну можу вам тут постаратись написати.
Купив його батько в кінці 91го, 31.12.91 як виявилось, подивився в книжеці перед відправкою))). Наважились купити його саме тоді, тому що почалась швидка інфляція, гроші знецінювались, грубо кажучи вже тоді лінійка чи олівець могли коштувати 1000 карбованців, а біля них "Юніор" за ті ж самі гроші але по старій ціні.))) Рік до того, ніхто у здоровому глузді не витрачав би такі гроші на нього. Хотіли більше "Поіск" але знайти його було складніше. До цього комп'ютер я бачив лише в кінці 80х у матері на роботі, "Роботрон" з чорно-зеленим монітором та грою літачком який міг стріляти та скидати бомби на дома, схожа на Sopwith, але наче не вона. Так от, повернемось до Юніора, для мене як для дитини 7 років це було щось чарівне і надзвичайне, я чекав коли його нарешті подключать аби пограти. Але не все було так просто, по-перше аби його підключити, потрібно було модифікувати телевізор та вивести вихід для підключення. По-друге виявилось, що він не працює.((( Батько дня 3 намагався щось зробити аби він запрацював, але дарма. В решті-решт відали його у гарантійний ремонт. Протримали у ремонті його десь 2 тижні, повернули і сказали, що начебто відремонтували. Але виявилось, що ні, все залишилось як було. У другий раз батько взяв пляшку горілки і кілька пачок цигарок(дуже ціна валюта на той час) і пішов знову у гарантійний сервіс. За горілку та цигарки, йому його відремонтували десь за годину.))) А ще дали схеми комп'ютера. На відміну від більшості совкової техніки тоді, "Юніор" продавався без схем, мабуть аби не допустити появу клонів, бо на той час вже переходили у капіталізм і була купа невеликих підприємств які клепали клони спектрумів і т.п. Відволікся. Так ось, батько повертається з комп'ютером додому, підключає, вмикає і... чуємо неприємний та одночасно дуже очікуваний короткий писк, на екрані з'являється зверху червона смужка, а нижче команда строка з мерхтящим курсором. Всі видихнули, працює.))) З того часу почалось моє занурення у світ відеоігор. Спочатку в нас був касетний магнітофон, щось на кшталт весни, маленький такий. Він працював дуже погано, аби щось прочитати, потрібно були постійно протирати головку одеколоном, крутити її. Тому відразу, батько почав все переписувати на бабіни. Наш "Маяк" бабіник працював набагато краще ніж касетник, тому перший час використовували його. Першою грою, яку ми побачили, це був пакман, як на мене зараз, він краще від класичного, за рахунок різних та різноманітних уровней. Далі були, гра "Гномік", такий собі платформер, "Піраміда" лабіринт вид зверху, де є вороги та сундуки, ціль гри знайти у сундуку ключ, а потім вихід, який з'являвся тільки після того як знайшов ключ. Окрім ключів у сундуках, міг бути пістолет, яким можна було вбивати ворогів, а також собака, від якого втекти було майже неможливо, був швидший за героя, а також неможливо було вбити з пістолета. Вміст сундуків кожну гру мінявся. До речі це перша гра, яку я пройшов у житті. Були й інші ігри, "будівельник"(сокобан), "пітон", "супермен", всіх вже не згадаєш. "Супермен", доречі, це гра, якої зараз наче в інеті нема, я не знайшов. Та яку батько взяв у свого співробітника, у якого також був "Юніор" і який мав якісь знайомства з кимось з розробників софту для "Юніора" у КПІ. І який тягав від них софт та ділився з моїм батьком. Сам по собі "супермен" був платформером по типу "гноміка" але більш складний. З такого унікального пам'ятаю ще графічний редактор, у якому можно було малювати та створювати анімації, який, також, міг відкривати ресурси багатьох ігр. Підозрюю, що його розробники використовували для створення графіки для ігор. Ще була більш нова версія операційної системи, навідміну від тої, яка постачалася разом з юніором, з якимись виправленнями. Наче ще щось було, не пам'ятаю.
Згодом замість бабіника купили "маяк-233" й стали його використовувати з "юніором". Треба ще сказати про завантаження з касети. Зверху в червоній смузі комп'ютер писав сектор який він зараз читає та який йому потрібен. Якщо потрібний сектор попереду та не сильно далеко, можно було його почекати у режимі відтворення, комп ігнорував не потрібні йому дані і починав завантажувати їх коли доходив до потрібних. Якщо далеко, або позаду, то тоді можна було перематати. Також, якщо комп'ютеру не вдавалось прочитати сектор, він просив перемати назад і пробував це зробити ще раз. Міг прочитати його і з 2 і з 5 і з 10 разів, наскільки пам'ятаю обмежень не було. Якщо все ж таки не читався, можна було перемкнути канал з лівого на правий чи навпаки, з іншого каналу могло завантажитись. Привіт спектрому та подібним, у яких в разі помилки зчитування, потрібно було починати завантаження спочатку.))) На початку, таким чином і керували магнітофоном вручну, по вказівкам комп'ютера. Згодом батько щось модифікувал у магнітофоні, щоб він міг автоматично керуватись комп'ютером. "Юніор" вмів керувати магнітофоном, порти ду1 та ду2, не знаю нащо їх 2. Наче й магнитофон повинен був вміти керуватись, була в ньому функція дистанційного керування, але чомусь з юніором він не працював і потрібно було щось там модифікувати. Загалом це дуже спростило взаємодію з комп'ютером, "Юніор" сам вмикав відтворення на магнітофоні, мотав вперед назад касету, шукаючи потрібний сектор, вмикав запис на касету. До речі, з цікавого, касети перед використанням потрібно було ще відформатувати, як я розумію помічали сектори та записувало їх номери. Вже не пам'ятаю який був вміст касети в кілобайтах.
Також, з особливостей користування комп'ютером. Хоча теоретично можна було працювати виключно тільки з касетою, запускати з неї ігри та т.п. Але більш ефективно було, після завантаження комп'ютера зкопіювати потрібні ігри та програми на віртуальний диск і вже працювати з віртуальним диском. Так, це копіювання було безкінечно довгим, але потім можна було швидко запускати гру, переходити на інший рівень, починати нову гру. Інакше, якби це було з с касети було б необхідно кожного разу чекати завантаження з касети, навіть при початку нової гри. Якщо була така необхідність, наприклад якщо це текстовий документ, можна було його з віртуального диску знову записати на касету. До речі, завдяки цій особливості що робота проходила на віртуальному диску, якось виникла цікава ситуація, навіть можна сказати містична. Гра пакман тоді здавалась для нас дуже складною, не тільки для мене, але й для батьків, ми тоді максимум доходили до рівня 6го десь. І тут, я звідкись повертаюся додому та бачу, що батьки грають на якомусь рівні, до якого ми ще не доходили. Я кажу, ого як ви так далеко дійшли, а мені батьки відповідають, що вони взагалі й гру пройдуть. Я такий здивований, питаю як? І вони розповідають. Що вони як завжди скопіювали гру з касети на віртуальний диск, почали грати і виявилось, що коли закінчуються життя, гра починається не з першого рівня з 5 життями, як це було за звичай, а продовжується на тому самому рівні де програли но з 4 життями. Виник якийсь збій, чи під час зчитування з касети, при цьому контрольна сума сектору з помилкою повина була співпасти з вірною, щоб комп'ютер не побачив що виникла помилка. Чи якийсь збій вже в оперативній пам'яті. Не знаю, це не так важливо. Єдине дивую, що це не зламало гру, а призвело до такого цікавого результату. Це мабуть вірогідність 1 к 1000000 що так співпало, чи може навіть ще менша. Зрозуміло що таку версію гри ми зберігли на касеті.)))
Ще з цікавого, батько робив джостік, палка в корпусі яка натискала кнопки при відхилені, всередині було 4 кнопки та на корпусі 1 чи 2. Все це імітувало натискання клавіш, для цього батько задіяв порт ду2, як я казав незрозуміло для чого потрібний, ну а далі замикало контакти на клавіатурі. Потім батько купив джостік від атарі чи чогось подібного і також переробив аби він працював з юніором. Не сказав би, що цими джостіками було грати зручніше ніж на клавіатурі.
Також батько робив, точніше робили на замовлення, розширення пам'яті, як я казав у співробітника батька були знайомі у КПІ, які були пов'язані з юніором, вони робили це розширення. Саморобна плата яка втикалась в широкий порт, купа мікросхем запаяна у 2 яруси. Для работи всіх програм, наче і стандартного об'єму пам'яті вистачало. Але це було дуже корисно для віртуального диску, можна було створити більшої ємності, накопіювати туди більше ігор та більш різноманітно грати, не чекаючи коли скопіюється щось нове, коли набридне старе.)))
Ще пам'ятаю, що коли вимикаєш компа, не можна було його відразу вмикати знову, бо не встигала очиститися оператава, залишались позначки від операційної системи на верхній червоній смузі. Десь хвилину потрібно було чекати, перед повторним вмиканням. Чесно кажучи, не знаю щоб було б, якщо не почекати повного очищення пам'яті, не перевіряв. Да й вимикали ми його так дуже рідко, щоб відразу його вімкнути. Завантажувалось і копіювалось на віртуальний диск все це дуже довго, пів години чи більше, тому гралось на компі до останнього поки не ложились спати чи кудись не уходили.
Ще окремо можно виділити, що всі ігри та софт були українською чи англійськими мовою. Що не дуже характерно було до того часу, бо якщо переводили чи робили своє, зазвичай було російської. Ті ж ігри які були перекладені для поїску були російською.
Наче все написав, що згадав. Далі в нас вже був "поіск", але це інша історія.
Якщо хочете, можете десь опублікувати ці спогади. Якщо вважаєте їх цікавими.
Буду при можливості доповнювати матеріалами, зараз додам спогади одного з учасників нашої спільноти,для історії,можливо хтось зможе доповнити.
Викладаю в оригіналі,дуже дякую за інформацію!
На рахунок спогадів, я не маю таланту письменника. Ну можу вам тут постаратись написати.
Купив його батько в кінці 91го, 31.12.91 як виявилось, подивився в книжеці перед відправкою))). Наважились купити його саме тоді, тому що почалась швидка інфляція, гроші знецінювались, грубо кажучи вже тоді лінійка чи олівець могли коштувати 1000 карбованців, а біля них "Юніор" за ті ж самі гроші але по старій ціні.))) Рік до того, ніхто у здоровому глузді не витрачав би такі гроші на нього. Хотіли більше "Поіск" але знайти його було складніше. До цього комп'ютер я бачив лише в кінці 80х у матері на роботі, "Роботрон" з чорно-зеленим монітором та грою літачком який міг стріляти та скидати бомби на дома, схожа на Sopwith, але наче не вона. Так от, повернемось до Юніора, для мене як для дитини 7 років це було щось чарівне і надзвичайне, я чекав коли його нарешті подключать аби пограти. Але не все було так просто, по-перше аби його підключити, потрібно було модифікувати телевізор та вивести вихід для підключення. По-друге виявилось, що він не працює.((( Батько дня 3 намагався щось зробити аби він запрацював, але дарма. В решті-решт відали його у гарантійний ремонт. Протримали у ремонті його десь 2 тижні, повернули і сказали, що начебто відремонтували. Але виявилось, що ні, все залишилось як було. У другий раз батько взяв пляшку горілки і кілька пачок цигарок(дуже ціна валюта на той час) і пішов знову у гарантійний сервіс. За горілку та цигарки, йому його відремонтували десь за годину.))) А ще дали схеми комп'ютера. На відміну від більшості совкової техніки тоді, "Юніор" продавався без схем, мабуть аби не допустити появу клонів, бо на той час вже переходили у капіталізм і була купа невеликих підприємств які клепали клони спектрумів і т.п. Відволікся. Так ось, батько повертається з комп'ютером додому, підключає, вмикає і... чуємо неприємний та одночасно дуже очікуваний короткий писк, на екрані з'являється зверху червона смужка, а нижче команда строка з мерхтящим курсором. Всі видихнули, працює.))) З того часу почалось моє занурення у світ відеоігор. Спочатку в нас був касетний магнітофон, щось на кшталт весни, маленький такий. Він працював дуже погано, аби щось прочитати, потрібно були постійно протирати головку одеколоном, крутити її. Тому відразу, батько почав все переписувати на бабіни. Наш "Маяк" бабіник працював набагато краще ніж касетник, тому перший час використовували його. Першою грою, яку ми побачили, це був пакман, як на мене зараз, він краще від класичного, за рахунок різних та різноманітних уровней. Далі були, гра "Гномік", такий собі платформер, "Піраміда" лабіринт вид зверху, де є вороги та сундуки, ціль гри знайти у сундуку ключ, а потім вихід, який з'являвся тільки після того як знайшов ключ. Окрім ключів у сундуках, міг бути пістолет, яким можна було вбивати ворогів, а також собака, від якого втекти було майже неможливо, був швидший за героя, а також неможливо було вбити з пістолета. Вміст сундуків кожну гру мінявся. До речі це перша гра, яку я пройшов у житті. Були й інші ігри, "будівельник"(сокобан), "пітон", "супермен", всіх вже не згадаєш. "Супермен", доречі, це гра, якої зараз наче в інеті нема, я не знайшов. Та яку батько взяв у свого співробітника, у якого також був "Юніор" і який мав якісь знайомства з кимось з розробників софту для "Юніора" у КПІ. І який тягав від них софт та ділився з моїм батьком. Сам по собі "супермен" був платформером по типу "гноміка" але більш складний. З такого унікального пам'ятаю ще графічний редактор, у якому можно було малювати та створювати анімації, який, також, міг відкривати ресурси багатьох ігр. Підозрюю, що його розробники використовували для створення графіки для ігор. Ще була більш нова версія операційної системи, навідміну від тої, яка постачалася разом з юніором, з якимись виправленнями. Наче ще щось було, не пам'ятаю.
Згодом замість бабіника купили "маяк-233" й стали його використовувати з "юніором". Треба ще сказати про завантаження з касети. Зверху в червоній смузі комп'ютер писав сектор який він зараз читає та який йому потрібен. Якщо потрібний сектор попереду та не сильно далеко, можно було його почекати у режимі відтворення, комп ігнорував не потрібні йому дані і починав завантажувати їх коли доходив до потрібних. Якщо далеко, або позаду, то тоді можна було перематати. Також, якщо комп'ютеру не вдавалось прочитати сектор, він просив перемати назад і пробував це зробити ще раз. Міг прочитати його і з 2 і з 5 і з 10 разів, наскільки пам'ятаю обмежень не було. Якщо все ж таки не читався, можна було перемкнути канал з лівого на правий чи навпаки, з іншого каналу могло завантажитись. Привіт спектрому та подібним, у яких в разі помилки зчитування, потрібно було починати завантаження спочатку.))) На початку, таким чином і керували магнітофоном вручну, по вказівкам комп'ютера. Згодом батько щось модифікувал у магнітофоні, щоб він міг автоматично керуватись комп'ютером. "Юніор" вмів керувати магнітофоном, порти ду1 та ду2, не знаю нащо їх 2. Наче й магнитофон повинен був вміти керуватись, була в ньому функція дистанційного керування, але чомусь з юніором він не працював і потрібно було щось там модифікувати. Загалом це дуже спростило взаємодію з комп'ютером, "Юніор" сам вмикав відтворення на магнітофоні, мотав вперед назад касету, шукаючи потрібний сектор, вмикав запис на касету. До речі, з цікавого, касети перед використанням потрібно було ще відформатувати, як я розумію помічали сектори та записувало їх номери. Вже не пам'ятаю який був вміст касети в кілобайтах.
Також, з особливостей користування комп'ютером. Хоча теоретично можна було працювати виключно тільки з касетою, запускати з неї ігри та т.п. Але більш ефективно було, після завантаження комп'ютера зкопіювати потрібні ігри та програми на віртуальний диск і вже працювати з віртуальним диском. Так, це копіювання було безкінечно довгим, але потім можна було швидко запускати гру, переходити на інший рівень, починати нову гру. Інакше, якби це було з с касети було б необхідно кожного разу чекати завантаження з касети, навіть при початку нової гри. Якщо була така необхідність, наприклад якщо це текстовий документ, можна було його з віртуального диску знову записати на касету. До речі, завдяки цій особливості що робота проходила на віртуальному диску, якось виникла цікава ситуація, навіть можна сказати містична. Гра пакман тоді здавалась для нас дуже складною, не тільки для мене, але й для батьків, ми тоді максимум доходили до рівня 6го десь. І тут, я звідкись повертаюся додому та бачу, що батьки грають на якомусь рівні, до якого ми ще не доходили. Я кажу, ого як ви так далеко дійшли, а мені батьки відповідають, що вони взагалі й гру пройдуть. Я такий здивований, питаю як? І вони розповідають. Що вони як завжди скопіювали гру з касети на віртуальний диск, почали грати і виявилось, що коли закінчуються життя, гра починається не з першого рівня з 5 життями, як це було за звичай, а продовжується на тому самому рівні де програли но з 4 життями. Виник якийсь збій, чи під час зчитування з касети, при цьому контрольна сума сектору з помилкою повина була співпасти з вірною, щоб комп'ютер не побачив що виникла помилка. Чи якийсь збій вже в оперативній пам'яті. Не знаю, це не так важливо. Єдине дивую, що це не зламало гру, а призвело до такого цікавого результату. Це мабуть вірогідність 1 к 1000000 що так співпало, чи може навіть ще менша. Зрозуміло що таку версію гри ми зберігли на касеті.)))
Ще з цікавого, батько робив джостік, палка в корпусі яка натискала кнопки при відхилені, всередині було 4 кнопки та на корпусі 1 чи 2. Все це імітувало натискання клавіш, для цього батько задіяв порт ду2, як я казав незрозуміло для чого потрібний, ну а далі замикало контакти на клавіатурі. Потім батько купив джостік від атарі чи чогось подібного і також переробив аби він працював з юніором. Не сказав би, що цими джостіками було грати зручніше ніж на клавіатурі.
Також батько робив, точніше робили на замовлення, розширення пам'яті, як я казав у співробітника батька були знайомі у КПІ, які були пов'язані з юніором, вони робили це розширення. Саморобна плата яка втикалась в широкий порт, купа мікросхем запаяна у 2 яруси. Для работи всіх програм, наче і стандартного об'єму пам'яті вистачало. Але це було дуже корисно для віртуального диску, можна було створити більшої ємності, накопіювати туди більше ігор та більш різноманітно грати, не чекаючи коли скопіюється щось нове, коли набридне старе.)))
Ще пам'ятаю, що коли вимикаєш компа, не можна було його відразу вмикати знову, бо не встигала очиститися оператава, залишались позначки від операційної системи на верхній червоній смузі. Десь хвилину потрібно було чекати, перед повторним вмиканням. Чесно кажучи, не знаю щоб було б, якщо не почекати повного очищення пам'яті, не перевіряв. Да й вимикали ми його так дуже рідко, щоб відразу його вімкнути. Завантажувалось і копіювалось на віртуальний диск все це дуже довго, пів години чи більше, тому гралось на компі до останнього поки не ложились спати чи кудись не уходили.
Ще окремо можно виділити, що всі ігри та софт були українською чи англійськими мовою. Що не дуже характерно було до того часу, бо якщо переводили чи робили своє, зазвичай було російської. Ті ж ігри які були перекладені для поїску були російською.
Наче все написав, що згадав. Далі в нас вже був "поіск", але це інша історія.
Якщо хочете, можете десь опублікувати ці спогади. Якщо вважаєте їх цікавими.
