Комп’ютери «довкола нас» наприкінці 80-х.
Додано: 12 квітня 2023, 22:03
Хочу поділитися своїми згадками про те, як я познайомився з комп'ютерами наприкінці 80-х років і послухати, як це було в інших. Цікаві ваші спогади саме про той час, очима звичайного школяра, якому комп'ютер вдома був недоступний (не враховуючи, що конкретно у вас вдома був Spectrum, або щось інше).
У ті роки я жив у невеликому місті Запорізької області з населенням кілька десятків тисяч людей. У місті було кілька "кооперативів" - комп'ютерних клубів з комп'ютерами.
Один з «клубів» було розташовано в будинку культури. Комп'ютерів Atari 65XE було кілька. Кожен з комп'ютерів був підключений до вітчизняного телевізора типу Електрон Ц-280. Все це стояло на "звичайних" столах із "звичайними" дерев'яними стільцями. "Хазяїн" завантажував ігри з касети, на протязі дня, на замовлення, міг змітити гру. Із ігор пам'ятається RiverRaid, International Karate. Біля столів завжди купчилось багато дітей. Але, більшість тільки з заздрістю спостерігала за іншими, тому що не було грошей на гру.
Ще один комп'ютерний клуб був на станції юних техніків. В одній із кімнат стояло кілька "Львів ПК-01" з телевізорами "Електрон". «Кооператор», який був викладачем СЮТ, планував організувати комерційний комп’ютерний клуб, однак, щось не пішло, та у нас була можливість деякий час безкоштовно пограти в різні ігри. Але ігри були не особливо цікавими, довго та не надійно завантажувались з магнітофона, клавіатура і гра на ній були не зручні, а комп'ютери постійно "зависали" (плата в "Львові" закріплена деталями вниз, мікросхеми ПЗУ стояли в неякісних панелях, і постійно «відходили», стандартний метод боротьби з зависанням був - перевернувши комп'ютер, підтолкнути ПЗУ-шки поглиблше в панелі через вентиляційні щілини корпуса).
Ще одне місце, де можна було побачити та доторкнутися до комп'ютера, були уроки "Основи інформатики" в старших класах. На всі школи міста, лише в одній школі був комп'ютерний клас. Заняття для школярів різних шкіл були організовані в цьому комп'ютерному класі за графіком. Кілька разів на тиждень ми ходили в інший кінец міста на уроки інформатики. Нашому класу випав час близько 17 години вечора.
Клас був обладнаний навчальними місцями з комп'ютерами Електроніка БK0010 з "плівковою" клавіатурою та головним ДВК вчителя. В класі була строга дисципліна – заходити в клас і бути присутнім на уроках можна було тільки в білому халаті. Вставати з-за своїх робочих місць було заборонено. І, навіть при вході в клас директора школи, ми повині були сидіти і не вставати! За кожним компьютером сиділо одночасно два школяра. Вивчали BASIC. Самостійно робити з компьютером нічого не дозволяли. Коли потрібно було завантажити програму в учнівський БК, кожен на своєму робочому місці набирав якусь команду, а викладач зі свого ДВК одночасно завантажував програму всім учням. Якщо хтось з учнів помилився - залишався без програми.
В магазинах нашого міста з компьютерноі тематики не було зовсім нічого! Тільки деякий час, в магазині "Мелодія" можна було купити пусту плату з інструкцією та схемою клона Ленінград-1 "Січ-48" за 40 карбованців (но, це був, мабуть, вже початок 90-х).
P.S. Якщо б я вирішив створити тематичний «інтер'єр», характерний для комп'ютерної епохи кінця 80-х, то це був би стул, стіл, на якому Atari 65XE з парою джойстиків, телевізор Електрон Ц-280 і запущена гра River Raid...
У ті роки я жив у невеликому місті Запорізької області з населенням кілька десятків тисяч людей. У місті було кілька "кооперативів" - комп'ютерних клубів з комп'ютерами.
Один з «клубів» було розташовано в будинку культури. Комп'ютерів Atari 65XE було кілька. Кожен з комп'ютерів був підключений до вітчизняного телевізора типу Електрон Ц-280. Все це стояло на "звичайних" столах із "звичайними" дерев'яними стільцями. "Хазяїн" завантажував ігри з касети, на протязі дня, на замовлення, міг змітити гру. Із ігор пам'ятається RiverRaid, International Karate. Біля столів завжди купчилось багато дітей. Але, більшість тільки з заздрістю спостерігала за іншими, тому що не було грошей на гру.
Ще один комп'ютерний клуб був на станції юних техніків. В одній із кімнат стояло кілька "Львів ПК-01" з телевізорами "Електрон". «Кооператор», який був викладачем СЮТ, планував організувати комерційний комп’ютерний клуб, однак, щось не пішло, та у нас була можливість деякий час безкоштовно пограти в різні ігри. Але ігри були не особливо цікавими, довго та не надійно завантажувались з магнітофона, клавіатура і гра на ній були не зручні, а комп'ютери постійно "зависали" (плата в "Львові" закріплена деталями вниз, мікросхеми ПЗУ стояли в неякісних панелях, і постійно «відходили», стандартний метод боротьби з зависанням був - перевернувши комп'ютер, підтолкнути ПЗУ-шки поглиблше в панелі через вентиляційні щілини корпуса).
Ще одне місце, де можна було побачити та доторкнутися до комп'ютера, були уроки "Основи інформатики" в старших класах. На всі школи міста, лише в одній школі був комп'ютерний клас. Заняття для школярів різних шкіл були організовані в цьому комп'ютерному класі за графіком. Кілька разів на тиждень ми ходили в інший кінец міста на уроки інформатики. Нашому класу випав час близько 17 години вечора.
Клас був обладнаний навчальними місцями з комп'ютерами Електроніка БK0010 з "плівковою" клавіатурою та головним ДВК вчителя. В класі була строга дисципліна – заходити в клас і бути присутнім на уроках можна було тільки в білому халаті. Вставати з-за своїх робочих місць було заборонено. І, навіть при вході в клас директора школи, ми повині були сидіти і не вставати! За кожним компьютером сиділо одночасно два школяра. Вивчали BASIC. Самостійно робити з компьютером нічого не дозволяли. Коли потрібно було завантажити програму в учнівський БК, кожен на своєму робочому місці набирав якусь команду, а викладач зі свого ДВК одночасно завантажував програму всім учням. Якщо хтось з учнів помилився - залишався без програми.
В магазинах нашого міста з компьютерноі тематики не було зовсім нічого! Тільки деякий час, в магазині "Мелодія" можна було купити пусту плату з інструкцією та схемою клона Ленінград-1 "Січ-48" за 40 карбованців (но, це був, мабуть, вже початок 90-х).
P.S. Якщо б я вирішив створити тематичний «інтер'єр», характерний для комп'ютерної епохи кінця 80-х, то це був би стул, стіл, на якому Atari 65XE з парою джойстиків, телевізор Електрон Ц-280 і запущена гра River Raid...